Жизнь на земле – мгновенье,
А что нас ждёт потом,
Когда оставив землю
Предстанем пред судом?
Признаюсь, я в смятении.
На этот Божий суд
Ведь все, без исключения,
Настанет час, придут.
Получат там награды
Все, кто перед Отцом
Не запятнал одежды
Позором и стыдом.
Кто, с сокрушённым сердцем,
Пред Господом всегда
В молитве на коленях,
Чтоб не попасть туда.
Туда, где нет и смеха
И нет там сладких снов.
Там дым, огонь и сера,
И скрежет там зубов.
Для грешных муки ада
Там, в озере с огнём,
Не будет им пощады
Ни ночью и ни днём.
Чтоб получить спасенье,
До страшного суда,
Спеши с грехом расстаться
На веки, навсегда.
И будет в вечной жизни
Блаженство и покой,
Когда Отец небесный
Возьмёт к Себе домой.
Аминь!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
