Очі, повні презирства,
Лукаво поглянули в небо.
Перші промені світла
Там сонце ранкове плело…
“Я обдумав, помислив,
І вирішив, хлопче: від тебе
В наше місто лиш біди
Вітрами з далів принесло.
Каламутиш ти воду
Своїми брехнею й плітками,
Але люди жадають
Спокійних блаженних життів.
Тільки волю народу
Своїми я вершу руками.
Знай, на тебе чекають
Останні хвилини в житті.”
Очі, вкриті грозою,
Суддя перевів на хлопчину:
“Добре. Досить комедій!
Ти просто мені заважав.
Справедливість сльозою
Не вимолить в мене й дитина.
Я давно жорсткосердий -
Прощення ніхто ще не знав.
Чорним круком на площі
Для тебе поставлено плаху.
І о шостій годині,
Як в дзвона ударить дзвонар,
То мотузки найтовщі
Твою шию здавлять, невдахо.
Тільки диво всесильне
Спасти тебе. Ним і не мар.”
Голуби клекотіли,
Схвильовано люди шептали:
“Що ж це нині здійсниться?
Хлопчину вже смерть стереже…”
І годинника стріли,
Як змії, на шосту вказали,
І дзвонар на дзвіницю,
Як завжди, піднявся уже…
Всі чекають удару ---
Ніщо не стривожить мовчання.
Дзвін хитнувся, і…тиша:
Ні звуку. Залізо мовчить.
Тільки жінка кривава,
Яку підштовхнуло кохання,
Учепившись, як кішка,
У дзвоні сталевім висить.
Всі удари – на себе,
Щоб дзвін ані дзенькнув, ні скрипнув…
Схвилювалися люди:
“Це диво! Всесильна любов! ”
аж суддя змилосердивсь,
і зняв із хлопчини провину.
Так і Бог світ цей любить –
За нас на хреста Він пішов.
Наше світле спасіння
В Ісусовій жертві величній.
Ми – не в силі спастися,
І дзвони ось-ось прозвучать…
Нам дає воскресіння
Христос в Своїй милості вічній.
На колінах молися,
Любов ще готова прощать.
Амінь
2003.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Покаяние - Pavel Mironov Мать держала маленького ребенка на руках.Старший ее сын нашел ружье стоящее в углу сарая и решил похвалиться маме своей находкой подтаскивая его к ней. Сил не хватало нести,был мал. Ствол ружья оказался направленным прямо в сердце малыша как раз в тот момент когда приклад ружья ударился о грунт и произошла дитонация. Ружье выстрелило. Нечаянно погиб ребенок на руках у матери. Пуля прострелила малыша и чирком прошла по подбородку матери. Мать кроме того была беременна. Могло случиться , что получиллось бы нечаянных три убитых человека. Сделайте вывод, есть ли необходимость допускать себе иметь оружие ? Особенно в том доме где есть дети. Вся трагедия произошла в гостях в то время когда никого на хозяевской собственности не было. Семья только пришла в гости. Благодаря отсутствию хозяина на своей прапорти, полиция сочла этот случай за несчастный и не желаемый. Вы не можете себе представить как переболел за это сам хозяин в чьем дворе это случилось. А как отразилось на родителей умершего ребенка. Целая трагедия!!! На кануне этого печального события этот стих был написан. Пожалуйста не обидьтесь на меня никто, но остановитесь и рассмотритесь, где путь добрый и идите по нему. С уважением и братской любовью к Вам я, Р.М.
