Із болотистої пащеки,
Що увібрала будній тлін,
Злинають лебеді, лелеки…
Лілейно-біла птаха тінь.
Вони покаялися всоте:
Безвірник, вбивця. Виріс хрест.
Крізь павутиння, хлань цейтноту
Зіп`є душа ясу небес.
На землю сходить з боку Овна.
Теплішає рідні поріг.
Та мить – гойдлива, безкоштовна –
За відпокутуваний гріх.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Запор скрипучий в сердце отомкнём - Юрий Тарасенко “Се, стою у двери и стучу: если кто услышит голос Мой и отворит дверь, войду к нему, и буду вечерять с ним, и он со Мною”. (Откровение Иоанна, глава 3, стих 20).
