Сотник Степан Теодорович,
Ужгород Украина
Я Сотник Степан Теодорович родился в Западной Украине. Был военным медиком, прошел Афганистан. В 1999 году принял Иисуса Христа. С 2001 года пишу стихи и песни о Боге. Заходите на мой личный сайт "Славлю Бога" http://poemsforgod.ucoz.ru/ На этом сайте находиться мое творчество о Боге (стихи, песни, мудрые мысли и афоризмы).
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Українською думки "висловлюють". "Виражають" – це калька з російської.
"Думки", "роки", "дні", "час", словом усе "безноге" не "проходить" (воно не може, не має змоги ходити), а "минає". "Проходить" – то калька з російської. Вживання такого суржику (і тут, і ще у деяких місцях вірша) нівелює милозвучність української мови, зводить нанівець усю її красу.
"Безсонливі" пишіть так само, як пишете "безсонні", тобто разом.
"Другий" – це російською "второй". Треба вживати "інший" (рос. "другой"). І це у вірші зустрічається аж три рази.
У рядку "Розіпни! Убий його!" й слів бракує, й ритмом (віршованим розміром) він "з іншої опери"… Могло бути хоча б отак, чи що: "Розпни! Убий Його! Царя / Такого й даром нам не треба", вживши старослов’янське "розпни" з редукованим (опущеним) звуком "і".
Почали Ви вірша, римуючи 1-й рядок з 3-м, і 2-й з 4-м рядком. Потім, уже в другій строфі, почали римувати лише 2-й рядок з 4-м. А у п’ятій строфі зовсім збилися, й без рими почали творити…
В шостій строфі "Бо ще не бУло там мене". Правильний наголос "булО", наприклад: "Бо не булО ще там мене"
"ТА кров" – це яка? "Та" – це займенник, який заміняє іменник, що вже зустрічався у тексті, але ж про "кров" вище не йшлося, то яка ж це "ТА кров"? Просто, аби вставити один склад у рядок? То напишіть так: "Що пролилася кров свята " чи що.
Коли Ви кажете "ЦЕЙ Христос", що Ви маєте на увазі? Що саме ЦЕЙ, а не інший? Так він був один-єдиний. Тому виходить "ЦЕЙ Христос" звучить, ніби Ви говорите про нього зневажливо. Не можна "підрихтовувати" рядки вірша якими попало словами, на зразок "той, цей, от, ця, та" тощо.
Оскільки останнє слово Вашого вірша "рАю", по ідеї, має римуватися зі словом "маю", то виникає запитання: це герой Вашого вірша буде жити у раЮ, чи знайде собі подругу РАю? Що це за наголос?! Якщо вже на те пішло, то кажуть або "жити у рАї" або "жити у раЮ"…
Працюйте і над Словом, і над собою...
Щасти Вам, Степане. Тим більше, що прізвище у вас таке козацьке! Не те, що у мене :)
Гефсимания - Вадим Сафонов У каждого своя Гефсимания.
На этой неделе в ленте промелькнула очередная дата присвоения Нобелевской премии по литературе Борису Пастернаку. От последней, из-за чудовищного давления советской машины, он отказался. Одним из самых знаменитых его произведений является роман \"Доктор Живаго\", о судьбе русской интеллигенции начала 20 века.
Будучи также поэтом, он включил в роман цикл стихов. Самым знаменитым стало \"Гамлет\", которое декламировали многие знаменитые советские актеры 2-ой половины XX века. То самое, в котором \"жизнь прожить - не поле перейти\".
Но меня зацепила другая цитата:\"Если только можно, Авва Отче, чашу эту мимо пронеси\". Эта фраза из молитвы Иисуса Христа в Гефсиманском саду. Это были последние часы, когда Иисус, будучи на свободе, мог предотвратить арест и казнь. И в этот момент он как никогда был близко к нам, обычным людям, находящимся в стрессовых ситуациях. Сотни и тысячи лет после тех драматических событий в Иудее, мы, понимая неотвратимость ужасного, поднимаем глаза к небу и говорим\"да минует меня чаша сия\".
Несколько дней я находился под впечатлением переживаний нет, не собирательного образа Гамлета, или Юрия Живаго, или самого Бориса Пастернака, затравленного после той злополучной Нобелевки. А пронзительного стенания Сына Божия, в котором сплелись переживания всех людей, стоящих перед пропастью.
Сохранен размер и рифма \"Гамлета\" Бориса Пастернака, присутсвуют некоторые аналогии.
Публицистика : Через Сердце говорит ОТЕЦ - Антон Когда Сердце открывается, то становится горячим, ведь огонь входит внутрь, и опаляет все недоброе в человеке. Если холод в Сердце, то захвачено оно ворогом, их колючки недобрые и страх в себе слышим мы. Но это не наше наследие, а лишь по не знанию нашему - допущенный враг притаился, и хочет госододства над нами.
