Анатолий Болутенко,
г. Гродно, Беларусь
Родился в 1936 году в Беларуси, 37 лет прожил в Украине, в том числе, 31 год в городе Львове, теперь живу в Беларуси, в городе Гродно.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Cкорее, это Господь нашел вас, НесказАнно, ударение не на месте. Стихотворение - клише Комментарий автора: «Ищите Господа, когда можно найти Его;
призывайте Его, когда Он близко» (Ис.55.6)
«Господь с вами, когда вы с Ним; и если будете
искать Его, Он будет найден вами; если же оставите Его,
Он оставит вас» (2 Пар.15.2).
И я искал Господа, и Он вышел мне навстречу, и теперь
за Его любовь плачу любовью.
За ударение спасибо, отредактирую.
А что касается клише, то мои стихи – это отражение моих
чувств и переживаний, а не мудрствование в стихосложении.
Галина Левицька
2008-07-20 09:05:31
Чудово!!! Бог знаходить тих,хто Його ШУКАЄ... Комментарий автора: Сердечно благодарю. Да, это правда. Божьих Вам благословений
Наталья Ладышева
2008-07-21 08:28:13
Очень понравилось стихотворение! Комментарий автора: Спасибо!
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
